Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 905/1385/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС", м. Макіївка Донецької області,

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014

у справі № 905/1385/14

за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі -Підприємство), м. Дніпропетровськ,

до приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС" (далі - Товариство), м. Макіївка Донецької області,

про стягнення 99 540, 00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Хлабистін Д.М.- предст. (дов. від 01.01.2014)

відповідача - Краснов В.М.- предст. (дов. від 31.12.2013)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства 99 540,00грн. штрафу за невірно вказану в накладній масу вантажу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2014 у справі № 905/1385/14 (суддя Матюхін В.І.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014 (судді Татенко В.М., Зубченко І.В., Радіонова О.О.), позовні вимоги задоволено повністю.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 908, 909 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 307 Господарського кодексу України, статей 5, 6, 24, 118, 122 Статуту залізниць України мотивовано неправильним зазначенням відправником (Товариством) у накладній маси вантажу.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Підприємство у відзиві проти касаційної скарги заперечило, просило судовий акт попередньої інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 16.09.2013 зі станції Макіївка Донецької області на станцію Батуринська Придніпровської залізниці Товариство як вантажовідправник відвантажило вугілля кам'яне у напіввагонах на адресу вантажоодержувача - Криворізького заводу ПАТ "ХейдельбергЦемент Україна" за залізничною накладною на групу вагонів від 16.09.2013 № 52761749;

- при проходженні вагонів через попутну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу;

- при контрольному переважуванні вагонів з вантажем на справних 150-тонних вагонних тензометричних вагах виявлено, що маса вантажу у 6 вагонах більше проти даних транспортної накладної (маса вантажу у шести вагонах більша відповідно на 3800 кг, 3850 кг, 4500 кг, 3550 кг, 4200 кг, 3650 кг);

- факт допущеного порушення зафіксований у складеному акті загальної форми від 18.09.2013 та у комерційному акті від 18.09.2013 № 000760/710/81. Вагони затримані з 18.09.2013 з 6:00 год.;

- після прибуття вагонів на станцію призначення Батуринською Придніпровською залізницею 30.09.2013 у комерційному акті від 18.09.2013 № 000760/710/81 у розділі "Є" проставлена відмітка: "Під час перевірки різниці проти цього акта не виявлено";

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства штрафу за невірно вказану в накладній масу вантажу.

Відповідно до статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 307 Господарського кодексу України передбачає, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 37 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлена відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу у розмірі згідно із статтею 118 Статуту.

Відповідно до статті 118 Статуту передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому такий штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що згідно із транспортною накладною вантажовідправником є Товариством, представник якого своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей; факт допущеного Товариством порушення щодо неправильного зазначення у накладній маси вантажу підтверджується складеними залізницею загальним актом та комерційним актом, і під час перевірки на станції призначення різниці проти комерційного акта не виявлено, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання Товариства на те, що винною особою у невірному зазначенні маси вантажу є ВАТ "Шахта "Заречная" Кемеровської області Російської Федерації, від якого Товариством як вантажоодержувачем було одержано даний вантаж за міжнародною залізничною накладною та здійснено переадресування на користь Криворізького заводу ПАТ "ХейдельбергЦемент Україна" із зазначенням у транспортній накладній "за масою первинного відправника", спростовується таким.

Відповідно до статті 20 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка діє з 01.11.1951, одержувач вантажу може здійснити зміни договору перевезення тільки на вхідній прикордонній станції держави призначення і тільки тоді, коли вантаж ще не відправлений з цієї станції.

Товариством не було здійснено зміну договору перевезення на вхідній прикордонній станції держави призначення, а прийнято товар за міжнародною залізничною накладною, складено як вантажовідправником нові перевізні документи (накладну), тобто фактично укладено новий договір перевезення вантажу, відповідно Товариство зобов'язане було при складанні нових перевізних документів перевірити правильність внесення до накладної відомостей, у тому числі щодо маси вантажу.

Посилання Товариства на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка діє з 01.11.1951, у зв'язку з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні є недоречними, оскільки згідно з оформленими Товариством як вантажовідправником новими перевізними документами (накладної) мало місце перевезення вантажу з Донецької області у Дніпропетровську область у межах України, і спірні правовідносини стосуються саме даного перевезення, а не перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у постанові апеляційного господарського суду. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014 зі справи № 905/1385/14 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій